Щороку 15 лютого схиляються знамена над полеглими на дорогах Афганістану. А 16 лютого вшановуються учасники бойових дій на території інших держав. Афганістан – це мужність воїнів, це вірність солдатській дружбі, це взаємодопомога і взаємовиручка. Це – пам’ять про тих, хто сповна виконав військовий обов’язок.

Звісно, ці події не оминули і КЗ «Михайлівський НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. – гімназія»».

         З нагоди цієї дати у НВК вже пройшов ряд заходів. З кожним класом проведені виховні години «Крізь пекло афганської війни».

 Під керівництвом вчителя історії та за участю учнів-старшокласників проведено тематичні уроки у Кімнаті Бойової Слави.

        Також у шкільній  бібліотеці оформлено тематичну виставку «Афганістан – наш біль, Афганістан – наша пам’ять», де представлені фотографії, художня література, статті з газет.

         «Афганістан: біль і пам'ять» - під такою назвою пройшов виховний захід для учнів 5-х класів. Також п’ятикласники відвідали музей ім. В. Гнідого. 

Учні початкової школи побували на екскурсії у районному краєзнавчому музеї ім. Д.Є. Онопрієнка, де дізналися багато цікавих фактів про події війни у Афганістані.

Серед старшокласників також пройшов урок-зустріч «Афганістан – моя кривава рана». Гостем цього заходу був воїн-інтернаціоналіст Олексій Баздирєв. Йому було важко пригадувати ті страшні події. Олексій Вікторович побажав дітям, щоб на їхньому життєвому шляху траплялося якомога  менше трагічних подій. Зустріч пройшла в теплій, домашній атмосфері.

Безпосередньо 15 лютого - в день виведення радянських військ з Афганістану біля пам’ятника Афганцям відбувся урочистий мітинг-реквієм присвячений Дню вшанування учасників бойових дій на території інших країн. Представники нашого закладу теж змогли взяти участь у цьому заході. Учениця 11 класу Людмила Кириченко прочитала вірш В.Вараксіна, присвячений воїнам-афганцям. Учні НВК  мали змогу покласти квіти до підніжжя пам’ятника.

 

                         І пам'ять ожива вогнем пекучих ран

                        Ніколи не забути нам тебе, Афганістан.

                        Від  імені матері, що не діждалась сина,

                        Від імені дочасу посивілої дружини,

                        Від імені батька, що мовчки  сумує,

                        Від імені сина твого вже, солдате,

                        Благаю, кричу – Війні вже повік не бувати!

 

           Наше завдання – знати події історії, гідно вшановувати пам’ять загиблих, пам’ятати їх героїчні приклади і допомагати живим.