​Пам’ятка для батьків з правового виховання

Дитина буде поважати права інших людей, якщо її права будуть поважатися, якщо вона сама буде складати правила поведінки і нести за них відповідальність.

Коли порушуються права дитини?

• ·Коли немає безпеки для її життя та здоров’я.

• ·Коли її потреби ігноруються.

• ·Коли по відношенню до дитини спостерігаються випадки насильства або приниження.

• Коли порушується недоторканість дитини.

• Коли дитину ізолюють.

• Коли дитину залякують.

• ·Коли вона не має права голосу у процесі прийняття важливого для сім’ї рішення.

• ·Коли вона не може вільно висловлювати свої думки та почуття.

• ·Коли її особисті речі не є недоторканими.

• Коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами.

• Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.

    Як реагує дитина на порушення її прав?

• Їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими (вона       грубить, блазнює, б’ється, замикається в собі і т.д.)

• Її турбує особиста безпека і любов до неї. Вона часто буває в поганому настрої.

• Може втекти з дому.

• Може приймати наркотики або алкоголь.

• ·Може робити спроби суїциду (замаху на своє життя).

 Що батьки можуть зробити для своєї дитини?

• Пам’ятати що дитина – це окрема особистість, яка має свої власні почуття, бажання, думки, потреби, які потрібно поважати.

• Забезпечити її фізичну безпеку. Впевнитись, що вона має телефони 101,102,103,104, імена та телефони близьких родичів, сусідів.

• Навчити її казати «Ні», навчити захищатися, вміти поводити себе безпечно.

• Негайно припинити фізичну та словесну агресію по відношенню до неї та до інших людей.

• ·Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями та думками.

• Пам’ятати про її вік та про те, що вона має особисті особливості.

• Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними.

• Залучати дитину для створення сімейних правил.

Діти в суспільстві найбільш вразливі. Діти, права яких порушуються часто стають соціально і психологічно дезадаптованими.

 

 У спілкуванні зі своїми дітьми: 

• Радійте вашому синові, доньці.

• Розмовляйте з дитиною турботливим, підбадьорюючим тоном. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте уважно, не перериваючи.

• Установіть чіткі та визначені вимоги до дитини.

• У розмові з дитиною називайте як можна більше предметів, їх ознак, дій з ними.

• Ваші пояснення повинні бути простими та зрозумілими. Розмовляйте чітко, ясно. Будьте терплячими.

• Спочатку запитуйте «що?», а потім «для чого?», «чому?».

• Заохочуйте в дитини прагнення ставити запитання.

• Заохочуйте цікавість, пізнання та уяву вашої дитини.

• Частіше хваліть дитину.

•  Заохочуйте ігри з іншими дітьми.

• Турбуйтесь про те, щоб у дитини були нові уявлення, про які вона могла б розповісти.

• Намагайтеся, щоб дитина разом з вами щось робила по господарству.

• Намагайтесь проявляти інтерес до того, що їй цікаво робити (малювати, співати тощо).

• Не втрачайте почуття гумору.

• Грайте з дитиною в різні ігри.

• Частіше робіть щось спільно, усієї сім'єю.

• Частіше спілкуйтеся зі спеціалістами, читайте книги про виховання дитини.

Щоб установити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх: 

• Не переривайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відвертайтесь, поки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи, не давайте їй приводу тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона каже.

• Не ставте забагато запитань.

• Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.

• Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена.

• Не вигадуйте для дитини багато правил — вона перестане звертати на них увагу.

• Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розвитку дитини чи деякого регресу.

• Дитина буде поважати права інших людей, якщо її права будуть поважатися, якщо вона сама буде складати правила поведінки і нести за них відповідальність.

• Коли порушуються права дитини?

• ·Коли немає безпеки для її життя та здоров’я.

• ·Коли її потреби ігноруються.

• ·Коли по відношенню до дитини спостерігаються випадки насильства або приниження.

• Коли порушується недоторканість дитини.

• Коли дитину ізолюють.

• Коли дитину залякують.

• ·Коли вона не має права голосу у процесі прийняття важливого для сім’ї рішення.

• ·Коли вона не може вільно висловлювати свої думки та почуття.

• ·Коли її особисті речі не є недоторканими.

• Коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами.

• Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.

•     Як реагує дитина на порушення її прав?

• Їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими (вона       грубить, блазнює, б’ється, замикається в собі і т.д.)

• Її турбує особиста безпека і любов до неї. Вона часто буває в поганому настрої.

• Може втекти з дому.

• Може приймати наркотики або алкоголь.

• ·Може робити спроби суїциду (замаху на своє життя).

•  Що батьки можуть зробити для своєї дитини?

• Пам’ятати що дитина – це окрема особистість, яка має свої власні почуття, бажання, думки, потреби, які потрібно поважати.

• Забезпечити її фізичну безпеку. Впевнитись, що вона має телефони 101,102,103,104, імена та телефони близьких родичів, сусідів.

• Навчити її казати «Ні», навчити захищатися, вміти поводити себе безпечно.

• Негайно припинити фізичну та словесну агресію по відношенню до неї та до інших людей.

• ·Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями та думками.

• Пам’ятати про її вік та про те, що вона має особисті особливості.

• Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними.

• Залучати дитину для створення сімейних правил.

• Діти в суспільстві найбільш вразливі. Діти, права яких порушуються часто стають соціально і психологічно дезадаптованими.

•  

•  У спілкуванні зі своїми дітьми: 

• Радійте вашому синові, доньці.

• Розмовляйте з дитиною турботливим, підбадьорюючим тоном. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте уважно, не перериваючи.

• Установіть чіткі та визначені вимоги до дитини.

• У розмові з дитиною називайте як можна більше предметів, їх ознак, дій з ними.

• Ваші пояснення повинні бути простими та зрозумілими. Розмовляйте чітко, ясно. Будьте терплячими.

• Спочатку запитуйте «що?», а потім «для чого?», «чому?».

• Заохочуйте в дитини прагнення ставити запитання.

• Заохочуйте цікавість, пізнання та уяву вашої дитини.

• Частіше хваліть дитину.

•  Заохочуйте ігри з іншими дітьми.

• Турбуйтесь про те, щоб у дитини були нові уявлення, про які вона могла б розповісти.

• Намагайтеся, щоб дитина разом з вами щось робила по господарству.

• Намагайтесь проявляти інтерес до того, що їй цікаво робити (малювати, співати тощо).

• Не втрачайте почуття гумору.

• Грайте з дитиною в різні ігри.

• Частіше робіть щось спільно, усієї сім'єю.

• Частіше спілкуйтеся зі спеціалістами, читайте книги про виховання дитини.

• Щоб установити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх: 

• Не переривайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відвертайтесь, поки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи, не давайте їй приводу тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона каже.

• Не ставте забагато запитань.

• Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.

• Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена.

• Не вигадуйте для дитини багато правил — вона перестане звертати на них увагу.

• Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розвитку дитини чи деякого регресу.